Шостка – Кіно на початку ХХ сторіччя - ІСТОРИЧНІ НАРИСИ -  - Новини - Шосткинський краєзнавчий музей

А для чотирьох поколінь жителів нашого міста – це великий період трудової біографії їх самих і їх родичів або близьких знайомих, пов'язаний з фабрикою кіноплівки, хімзаводом, хімкомбінатом, виробничим об'єднанням і, наприкінець, акціонерною компанією «Свема». Основною продукцією цього підприємства, з 1931 року і до кінця минулого сторіччя був широкий асортимент кінофотоматеріалів і магнітних носіїв інформації для професійного і аматорського кіно, фотографії, медицини, науки і техніки та інших сфер діяльності людини.

Один з перших спогадів про кінематограф у Шостці містить у собі «ОТЧЕТЪ Шостенскаго Общества Образованія за 1913-1914 годъ.»:
«6-го Іюля 1914 года организаціонной Комиссіей было устроено въ заводскомъ саду гулянье въ пользу Общества Образованія. Непосредственное руководство устройствомъ гулянья взяли на себя члены организационной Комиссіи г.г. Машкинъ и Головинъ. Гулянье состоялось по слъдующей программъ: .....
.....Въ 7 час. вечера на сценъ, въ закрытой ротондъ начался концертъ, .....Съ 9 час. вечера начался двухъ-актный спектакль, а въ 12 час. были устроены танцы съ продажей конфетти, серпантинъ и конфектъ. Въ антрактахъ на экранъ, въ саду, показывались картины кинематографа.»

Згідно звіту про «результат устройства гулянья» у розділі «Расходъ», було сплачено « Кинематографу . . . . . 18р. 50к. » [ 1, 16-17 ]
При цьому слід відзначити, що звіт « устройства въ заводскомъ саду народнаго гулянья съ продажей синяго цвътка въ пользу Общества, которое и состоялось 6 августа 1913 года. » ніяких відомостей про «кинематограф» не містить. [ 1, 12-13 ]

Більш поширеним та звичайним для Шостки кінематограф стає у середині 20-х років. У статті, «Какой запомнилась мне Шостка 20-х годов» Олексій Миколайович Секрет свідчить:
...«Немые черно-белые кинофильмы, в основном иностранные, показывали в приспособленном деревянном одноэтажном здании рядом с проходной завода»... під акомпанемент місцевого піаніста Тарновського... «на рояле стоявшем за экраном». » [ 2, 2 ]
Цікавою деталлю його спогадів є уточнення «кинофильмы, в основном иностранные» - адже в цей період радянський кінематограф знаходився у стадії становлення. Зйомка та демонстрація фільмів здійснювалися з використанням апаратури та кіноплівок, які були завезені з-за кордону.

Ансамбль пам'ятника В.І. Леніну відкритий у м. Шостка у 1926 році, створений видатним скульптором, кінорежисером і драматургом Іваном Петровичем Кавалерідзе (апаратна кабіна кіномеханіка для демонстрації кінофільмів у правій частині фотознімку).(цифрова фотокопія з фонду Музею Шосткинського казеного заводу «Зірка»)

Наочним прикладом важливості та значення кінематографа в ті роки для молодої радянської держави став свого часу ансамбль пам'ятника В.І.Леніну, який був закладений у Шостці в 1924 році і відкритий в 1926 році. Пам'ятник споруджувався на кошти працівників Шостки та навколишніх сіл. Проект його створив уродженець хутора Ладонського (нині село Новопетрівка Роменського району Сумської області) великий діяч української культури – відомий скульптор, кинорежисер і драматург – Іван Петрович Кавалерідзе. Він же й очолив споруду монумента. У цей ансамбль, окрім самого монумента Леніну, були включені скульптурні групи – які символізували змичку міста та села, а також досягнення культурної революції в Країні Рад: електрика, радіо, газетний кіоск і апаратна кабіна кіномеханіка для демонстрації кінофільмів. [ 3, 67]

Іван Петрович Кавалерідзе (1925 рік м.Харків) ( цифрова фотокопія з фонду Сумського обласного художнього музею ім. Н.Х. Онацького)

Геній видатного скульптора, режисера і драматурга, з багатьох своїх скульптурних монументів - саме Шостці подарував цей ансамбль з символом Кіно. І це відбулося тоді, коли ще ніхто не міг знати яку роль відіграє Шостка у розвитку вітчизняної хіміко-фотографічної промисловості, та кінематографу взагалі.

Розвиток хіміко-фотографічної промисловості в СРСР почався фактично у 1926 році із створення Фотокінотреста (надалі Фотохімтреста). [ 4, 355 ] Фотокінотрест мав у своєму розпорядженні всього лише дві напівкустарні фабрики фотографічних пластинок та невелику теж кустарну фасувально-картонажну майстерню. Два – три кустарі-самоуки без жодної теоретичної підготовки «варили» фотографічну емульсію для подальшого поливу її на скляні фотопластини. Вони строго зберігали свої секрети, боячись допустити до справи всякого, хто міг би запозичити їх досвід.

У середині двадцятих років Комуністична партія і Радянський уряд узяли курс на індустріалізацію країни. Саме в ці роки було поставлене завдання створення вітчизняної хімічної промисловості. Зокрема передбачалося створення, фактично з нуля, нової фотохімічної галузі промисловості з дуже складними технологічними процесами. [ 5, 11]

СРСР у той час не володів технологією виготовлення кінофотоплівки і тому для створення власного виробництва кінофотоматеріалів вимушений був залучити зарубіжні фірми, що мали досвід виробництва цієї продукції. Переговори з різними зарубіжними фірмами про налагодження виробництва плівки почалися ще з 1921 року. Але – безрезультатно. Найбільші відомі та провідні фірми «Істмен-Кодак Ко» (США) та «Агфа» (Німеччина), що мали на той час майже тридцятирічний досвід виробництва кінофотоплівок, прагнули зберегти його в строгому секреті і тому відмовилися допомогти Радянському Союзу створити власну кіноплівочну промисловість. Відмовилися від співпраці і ряд дрібних фірм, відомих на світовому ринку по окремих видах своєї продукції (в основному позитивній кіноплівці на целулоїдній займистій основі): «Геверт» (Бельгія), «Чито-Чинема» (Італія), «Дюпон де Немур» (Франція). Всім їм було вигідно експортувати у нашу країну свою продукцію. Десятки мільйонів рублів валюти щорічно витрачалися Радянським Союзом на закупівлю кінофотоплівок із-за кордону . [ 5, 12], [ 6, 16], [ 7, 4]

Лише 21 серпня 1926 року вдалося укласти нарешті концесійний договір строком на 25 років з французькою фірмою «Сосьєте індустрієль де матьєр пластік» (СІМП) на будівництво кіноплівочної фабрики у Переславлі-Залесському (Ярославської області). Фірма зобов'язалася не пізніше 1927 року налагодити виробництво фотопродукції: потужністю 25 млн. погонних метрів плівки за рік: кіноплівки, а також аерофотоплівки, фотоплівки і рентгенплівки; крім того, також виробів з пластика під слонячу кістку. Слід зазначити, що фірма СІМП не мала безпосереднього відношення до виробництва кіноплівки, що добре читається у закінченні її назви - «пластік», і тому запросила як технічного директора відомого у той час фахівця з фототехнології з Німеччини доктора Р. Блохмана, який раніше керував створенням невеликих підприємств по виробництву кіноплівки: «Лиогноза-фільм» і «Фильм-Цейсс-ікон». Блохман повів проектування фабрики за так званим німецьким способом фабрикації фотокіноплівки. Закріпившись в Переславлі, фірма СІМП дуже швидко налагодила випуск продукції з секаліту (сировиною, для виготовлення якої слугував молочний сир)...- гребінців, гребенів, а також круглих, квадратних і трикутних гудзиків різних розмірів під слонячу кістку. Терміни пуску першої кіноплівочної фабрики переносилися: на січень 1929 року, а потім – на січень 1930р., але і новий термін опинився під загрозою зриву. Кіноплівкою на фабриці зовсім не пахло, - а тільки кислим молоком. Представників фірми запросили у ВРНГ для того, щоб одержати тверді гарантії пуску виробництва. Французи, чітко й однозначно відмовилися дати такі гарантії. Тоді договір було розірвано. Уряд викупив все наявне устаткування на суму 3млн.160тис. карбованців. У червні 1930 року переславська фабрика перейшла у власність країни. Фотохімічному тресту було доручено організувати виробництво власними силами. [6,16-21], [7,5]

1 вересня 1928 року було укладено договір з французькою фірмою «Люмьєр» про будівництво ще одної радянської кіноплівочної фабрики потужністю 50 млн. погонних метрів за рік. Ця фірма мала досвід виробництва позитивної кіноплівки, але на той час повністю відстала від світового рівня якості і була на межі краху у Ліоні. Згідно договору, фірма зобов'язалася надати Радянському Союзу технічну допомогу в організації виробництва всіх видів кінофотоплівок (кіноплівки, авіаплівки, рентгенплівки та ін.), по методу, прийнятому на фабриках у Франції, тобто по так званому французькому методу фабрикації кінофотоплівки. Крім того, фірма повинна була навчити кадри радянських фахівців з виробництва кінофотоплівки. [ 5, 14], [6, 16], [7,4-5]

А оскільки у той час основа плівки виготовлялася з нітроцелюлози, виробництво якої має багато спільного з бездимним порохом – і сировина і ряд технологічних процесів – то місцем споруди кіноплівочної фабрики була вибрана Шостка, місто в якому близько двох сторіччь працював казенний пороховий завод. Саме на цьому підприємстві, в кінці 1928 року, невелику одноповерхову цегляну будівлю почали переобладнати і розширювати для створення досвідно- промислового виробництва під назвою «Мала кіноплівка».

Будівля "Малої кіноплівки" на території Шосткинського порохового заводу 1929-1931 рр.

Організатором нового виробництва став професор Олександр Миколайович Машкін – директор Шостенського хіміко-технологічного інституту і технічний директор заводу. [ 4, 356 ]

У березні 1929 року до Шостки прибуло французьке устаткування і два консультанти, які керували його монтажем на «Малій кіноплівці». Всі роботи проводилися місцевими монтажниками. Вже у вересні 1929 року устаткування було повністю змонтовано і досвідне виробництво підготовлено до пуску. Проте введення його в експлуатацію відкладалося з-за низької якості коллоксиліну, необхідного для виробництва основи кіноплівки, оскільки коллоксилін, що випускався пороховим заводом, не мав необхідної в'язкості. Проблему отримання коллоксиліну відповідної якості, вирішив професор Олександр Миколайович Машкін, що особисто керував цією роботою. В результаті напруженої праці протягом двох місяців була одержана необхідна сировина. [ 5, 15]

Але, порушуючи умови договору, фірма «Люмьєр» не надала технічну документацію на технологію виробництва кіноплівок. Французькі консультанти всі роботи по складанню композицій проводили самі, не допускаючи місцевих фахівців. І тому шосткинські хіміки вимушені були експериментувати і самостійно розробляти технологію виготовлення кіноплівки. [ 5, 18]

«Проблема синтеза фотографических эмульсий является одной из наиболее важных и трудных проблем фотографической науки. Трудность заключается не только в сложности самой проблемы, но также и в том, что составляющие ее вопросы очень слабо отражены в литературе тех стран, которые имеют многолетний опыт изготовления эмульсий. Объясняется это условиями капиталистического производства. Вскоре же после введения бромосеребряных эмульсий вопросы, связанные с их изготовлением, стали засекречиваться в виду их большого промышленного значения... Постепенно литература по броможелатиновым эмульсиям почти совсем исчезла; приготовление эмульсий стало превращаться в секретное искусство... Только за последние примерно 10 лет начинают появляться работы по этому вопросу, носящие, однако, главным образом теоретический характер». – писав професор В.К. Чибісов у 1937 році. [8, 11-12]

У таких умовах, у 1930 році колектив досвідного виробництва працював самостійно, долаючи всі труднощі і невдачі. Була відсутня стандартна сировина і спеціальний інвентар для приготування емульсій. Розчини готували у звичайних склянках і змішували вручну найпримітивнішим способом. І все ж таки колектив добився перших успіхів. Секрети тонкощів виробництва кіноплівки були вивчені і технологія виробництва опанована. Пізніше, коли з Франції нарешті були одержані інструкції на технологію виробництва кіноплівки, з'ясувалося, що розроблена шосткинскими фахівцями екпериментальна технологія мало чим відрізняється від французької.Велику роль в опануванні процесу виготовлення кіноплівки зіграла виробнича лабораторія, якою керував випускник Шосткинського хіміко-технологічного інституту (1929 р.) Павло Васильович Козлов. Науково-дослідну секцію цієї лабораторії очолював молодий інженер - хімік Б. М. Посашев. [ 5, 19 ]

Павло Васильович Козлов – доцент Шосткинського хімічного інстітуту.

Досвідне виробництво, обладнане двома стрічковими машинами й емульсійно-поливним цехом, зіграло важливу роль у підготовці кадрів, розробці та освоєнні технології виробництва, а також в дослідженні вітчизняної сировинної бази. [ 7, 5 ]

Загальна чисельність колективу «Малої кіноплівки» налічувала 130 чоловік. З кінця 1929 по вересень 1931 року тут було випущено близько трьох мільйонів погонних метрів позитивної плівки, - тобто вперше в СРСР здійснено промисловий випуск кіноплівки. [ 5, 21-22 ]

Однією з характерних прикмет того часу був тісний зв'язок науки і виробництва. Так, ще одним результатом виробничих екпериментів і досліджень з'явилася створена саме в Шостці монографія – (рукописний підручник об'ємом 292 сторінки, розмножений за допомогою світлокопіювальної техніки) «Технология фотокинопленки. Технология основы». Издание Шостенского Химического Института 1931г., підготовлена П. В. Козловим, який виробничу діяльність на «Малій кіноплівці» суміщав з викладанням як доцент у вказаному вище інституті.

П.В.Козлов «Технология фотокинопленки. Технология основы» Издание Шостенского Химического Института. 1931г.

...«До настоящего момента техническая литература как отечественная, так и иностранная уделяет чрезвычайно мало внимания, по вполне понятным причинам, вопросам технологии фото кино пленки, поэтому большая часть описаний аппаратуры и технологических процессов пришлось составлять исходя из опыта одного из небольших заводов в СССР и некоторых сведений из работы ряда иностранных заводов.»... [ 9, 50] – тобто «Малої кіноплівки» в місті Шостка, оскільки до 1931 року в СРСР не було інших підприємств, які у промислових масштабах виробляли фотокіноплівку.

Одночасно з ухваленням рішення про будівництво фабрики киноплівки в Шостці і створенням досвідного виробництва «Малої кіноплівки» почалася також і підготовка кадрів.

Кафедра кіноплівки і пластичних мас була створена при Шостенському хімічному інституті у 1928 році. І вже на початку лютого 1931р. інститут випустив першу групу інженерів-технологів по виробництву кінофотоплівки. «Выпускники: С.А.Верховец, В.И.Приходько, М.А.Ялышев, И.Г.Шаповалов М.М.Дмитриев, И.В.Качанов, получившие закалку на «Малой кинопленке», - стали первыми дипломированными инженерами-кинопленочниками в нашей стране.» [ 5, 35] У 1932 – 1933 роках, вже після пуску фабрики кіноплівки, Шосткинській хіміко-технологічний інститут підготував ще два випуски інженерів-технологів по виробництву кіноплівки, які внесли великий внесок у становлення і розвиток вітчизняної хіміко-фотографічної промисловості. [ 5, 36 ]

У 1934 році Шосткинській хіміко-технологічний інститут був реорганізований і його учбово-лабораторний корпус, гуртожиток для студентів і житловий будинок викладачів передані Шосткинському хіміко-технологічному технікуму. Технікум продовжив підготовку хіміків-технологів для підприємств оборонної і хіміко-фотографічної промисловості.

Будівництво Шосткинської фабрики кіноплівки було віднесено до 518 ударних будівництв третього року першої п'ятирічки і почалося у травні 1929 року. Долаючи всі перешкоди будівельного безладу, та собатаж з боку фірми «Люмьєр»... «Бригади монтажників-робітників під керивництвом наших радянських фахівців на базі розгорнутого соцзмагання та ударництва, монтаж фабрики на 60 проц. потужности закінчили за 4 місяці 20 днів раніше строку.

Закінчення будівельно-монтажних робіт фабрики №6

...20 вересня монтаж закінчено, машини чекають на пуск. Без допомоги закордонних фахівців з монтажом імпортного устаткування впоралися раніш всіх термінів.» [ 10, 1 ]

Будівля фабрики кіноплівки №6 м. Шостка 1931 р.

1 жовтня 1931 року о 7 годині вечора фабричний гудок сповістив про введення в експлуатацію нового підприємства шосткинської фабрики кіноплівки №6. Зпочатку, колектив фабрики приступив до освоєння випуску позитивної кіноплівки для тиражування фільмів. І протягом 1932 року виробництво цієї продукції було опановано. І вже у першому кварталі 1933 року колектив приступив до освоєння виробництва негативної кіноплівки. [ 5, 39-43 ]

Підслойне відділення фабрики кіноплівки №6 1930-ті рр.

29-30 березня 1933 року на шосткинскій фабриці була проведена перша Всесоюзна виробничо-технічна конференція працівників кіноплівкової промисловості. До Шостки приїхало більше 500 фахівців, першопроходців нової галузі промисловості країни.

У статті «Задачи 1-й Всесоюзной кинопленочной технической конференции», директор Шосткинської фабрики №6 В.Ф. Краут писав: «...Фото кино-хим. трест, учитывая всю важность кинопленочного производства, правильно решил здесь в Шостке созвать первую тех-производственную конференцию и поставить перед ней самые злободневные вопросы, как-то: сырьевой, организация труда, тех-нормирование и контроль производства. С разрешением этих вопросов, разрешатся те неясности, которые не имеют окончательного разрешения на сей день». [ 11, 1 ]

Ця конференція зіграла важливу роль в подальшому становленні та розвитку вітчизняної хіміко-фотографічної промисловості. Бурхливе зростання і реконструкція Шосткинської і Переславльської кіноплівочних фабрик дозволили за п'ять років значно перекрити їх проектну потужність. При проектному об'ємі випуску 80 млн. погонних метрів за рік, - у 1936 році об'єм випуску вітчизняних плівок піднявся до 115,161 млн. погонних метрів. Імпорт негативних кіноплівок складав всього 4,09% від власного виробництва негативної кіноплівки, а імпорт позитивної плівки - всього лише 1,07% від власного виробництва. У 1936 році радянська хіміко-фотографічна промисловість зайняла третє місце в світі по виробництву плівки. За п'ять років була створена незалежна від імпорту, власна технічна база для вітчизняної кінематографії. [ 8, 7 ] [ 12, 3 ]

Посилання:

1. «ОТЧЕТЪ Шостенскаго Общества Образованія за 1913-1914 годъ» Конотопъ Типографія Ш.А. Левина. 1914.
2. А.Н. Секрет «Какой запомнилась мне Шостка 20-х годов» газета «Советское полесье» №112 - 14июля 1989г. стр.2.
3. В.Д.Прокопченко «ШОСТКА» Путеводитель. Харьков «Прапор» 1981.
4. «Развитие химической промышленности в СССР 1970-1980» В двух томах. Том второй «Развитие отдельных отраслей химической промышленности» Под общей редакцией Л.А. Костандова, Н.М. Жаворонкова М .: «Наука» 1981. Глава двадцать первая «Химико-фотографическая промышленнось».
5. История фабрик и заводов. «Эстафета добрых дел» Шосткинское ордена Октябрьской Революции производственное объединение Свема имени 50-летия СССР. Очерк истории. Харьков «Прапор» 1976.
6. А. А. Михайлов «Первородство» 850-летию города Переславля-Залесского и 70-летию «Славича» посвящается. Изд. ООО «Славпринт» 2001. (Тираж 5000 экз.)
7. П. В. Козлов «Производство фотокинопленок» Государственное издательство легкой промышленности. Москва 1934.
8. П. В. Козлов «Технология фотокинопленки». Часть первая - Проф. К.В.Чибисов, доктор химических наук. «Физико-химическая интерпретация созревания фотографических эмульсий» стр.11-12 Ленинград 1937г.
9. П. В. Козлов Доцент Шостенского Химического Института «Технология фотокинопленки. Технология основы» (рукописный учебник) Издание Шостенского Химического Института 1931г.
10. Газета «Зоря» №88(101) 1 октября 1931г.
11. В.Ф. Краут «Задачи 1-й Всесоюзной кинопленочной технической конференции» газета «За радянську кіноплівку» № 14-15(25) 29березня 1933 р.
12 Б.К. Подгородецкий «Руководство по курсу технологии основы кинопленки» под редакцией проф. П.В.Козлова. Госкиноиздат. Москва - 1939г.