|
Категорії розділу |
|
Заходи музею
[151]
Заходи, події, що відбуваються у нашому музеї протягом останніх років.
|
ІСТОРИЧНІ НАРИСИ
[28]
Матеріали, зібрані науковими співробітниками музею, що стосуються здебільшого історії міста та нашого краю.
|
Наукові публікації
[10]
Публікації наукових співробітників музею
|
|
|
|
|
Розвиток педіатрії в місті Шостка
Розвиток педіатрії в місті Шостка
Палати старої дитячої лікарні по вул. Привокзальній (1950-ті роки)
Місто Шостка має потужний педіатричний комплекс. Славні традиції професійності і милосердя закладені такими видатними лікарями педіатрами як А.І.Сіміна, О.І. Зеленська, А.П.Калініченко, З.О.Царенко і сьогодні слугують опорою в нелегкій праці шосткинських лікарів. Як же розпочиналась історія педіатрії в нашому місті?
Історія медицини та медичних закладів нашого міста бере свій початок з моменту Утворення Шосткинського порохового заводу. Стратегічне виробництво пороху було не лише пріоритетним в 18-19 століттях для стрімко розширючої свої кордони Російської імперії, але й небезпечним. Тому, без сумніву, в штаті казенного заводу з перших днів його існування був присутній медичний персонал. Хто були ці люди до сих пір точних даних нема, однак можна припустити, що були військові лікарі і фельдшери (бо підприємство було військовим) добре знайомі з характером поранень від вогнепальної зброї і пороху. В яких умовах їм доводилось працювати? Відповідь на це питання ми знаходимо в історичному нарисі І.М.Рабінкова «Історія медицини Шосткинщини».
«.. Ни о какой охране труда и технике безопасности не было и речи, все было направлено на увеличение вала производства пороха, так необходимого для продолжения военных действий.
Каторжный труд в сочетании с очень тяжелыми жилищными и бытовыми условиями пагубно отражались на здоровье заводчан. Они стали повально болеть, а небольшой лазарет при заводе, где работал один врач и четыре фельдшера, не в состоянии был оказать самую элементарную медицинскую помощь» [1].
З вище наведеного стає ясно, що ні лікарів педіатрів, ні спеціальних для лікування дітей і бути не могло. Медперсоналу лазарету мимоволі доводилося бути спеціалістами широкого профілю, тому можемо припустити що медичну допомогу вони надали не тільки працівникам заводу, а й іншим жителям посаду Шостка, в тому числі й дітям.
Також маємо підстави стверджувати що медичних послуг надавалося в край мало. Про це свідчать великий відсоток дитячої смертності в царській Росії, а яку звертав увагу М.В. Ломоносов. В листі «О размножении и сохранении российского народа» він пропонував ряд заходів для боротьби зі смертністю. Однак перша дитяча лікарня в Європі з'явилася тільки в 1802 році, в Парижі, і тільки в 1834 році в Росії, в Петербурзі. Що стосується інших просторів імперії,то лікарів – педіатрів там не було зовсім. Не дивлячись на те двоповерховий кам'яний корпус військового госпіталю на 150 койок – місць було побудовано в 1851 році (бувший корпус лікарні №1) , серед його персоналу педіатрів не було.
Не було їх і в 1917 році,коли в місті Шостка вже проживало 14 тисяч чоловік, а медичну допомогу надавали військовий госпіталь порохового заводу і земська лікарня на 50 ліжок, в якій працювало три лікаря і вісім фельдшерів.
Між тим вітчизняна педіатрія в кінці XIX на початку XX століть досягла особливо високого рівня,чому в значній мірі сприяла діяльність таких вчених-педіатрів, як Н.В.Філатов і Н.П. Гундобін. Однак умови царської Росії не забезпечували швидкого росту і розквіту педіатрії та гігієни. Профілактичні дитячі заклади, які створювалися здебільш а благочинні кошти були одиничними. Повільно росла кількість дитячих лікарень і поліклінік,умови життя дітей малозабезпеченного населення були в край важкими. Лише після революцій 1917 року було відкрито широкий шлях для подальшої діяльності педіатрії. Якраз до моменту встановлення радянської влади в Україні, в 1920 році було підписано постанову про передачу діла всієї охорони материнства до Народного Комісаріату Охорони здоров'я який очолив М. А. Семашко. В цьому ж році загальна кількість медпрацівників в Шостці сягнула 37 чоловік,з них було 6 лікарів,а інші – фельдшери,медсестри та санітари. В 1925 році кількість лише лікарів в місті досягла вже 19 чоловік серед яких були відомі на той час Сербін Євгеній Платонович та Булига Микола Юхимович,а ліжковий фонд виріс до 100.
Тридцяті роки двадцятого століття були наповнені важкими, суперечливими і трагічними подіями. Однак долаючи незгоди вітчизняна педіатрія, за державної підтримки продовжувала свою шляхетну справу. Хоча кількість населення міста на той час не дозволяла відкрити повноцінну дитячу лікарню , до 1938 року в Шостці з'являються дитсадочки з медпунктами при них, дитяча консультація.
Будинок по переулку Фрідріха Енгельса де в 30 роки розташовувалася дитяча консультація.
Після важкого лихоліття Великої Вітчизняної війни та окупації життя в місті поступово налагоджувалося – повернулися з евакуації заводи, почалося відновлення мирного життя. Значні збитки були нанесені медичним установам – головний корпус міськлікарні було пошкоджено осколками та кулями, вікна вибиті, не діяли каналізація і водопровід, було розграбовано лікарняне майно і більшою частиною вивезене німцями при відступі. Більшість медперсоналу перебувало на фронті,тому в 1943 році, після визволення міста з під окупації довелося заново створювати новий колектив з тих спеціалістів , що залишились на окупованій території і тих що почали прибувати з фронтів. Звичайно людей не вистачало. В цей період в місті працює лікарня №1, медична частина заводу № 9 та медична частина заводу № 53, які займалися наданням медичної допомоги при нещасних випадках і профілактикою на підприємствах. В таких важких умовах вже в 1947 році вдалося налагодити роботу дитячої консультації в складі якої працювали фельдшер і медсестра, обслуговуючи дві ділянки - власне місто і мікрорайон Артема. При першій лікарні (головним лікарем якої був Іван Михайлович Скрипко) було створено дитячий стаціонар. В п'ятидесяті роки він нараховував 30 ліжок та невелике інфекційне відділення. Там же на території лікарні в бувшому інфекційному корпусі знаходилися квартири лікарів. В цей час в місті працював єдиний чоловік серед лікарів-педіатрів Калініченко Андрій Павлович.
Калініченко А.П.
Це був спеціаліст чий талант безумовно достойний поваги. Кабінети дитячої поліклініки були окремо. Стоматологічний і кабінет здорового прийому були по вулиці Короленко, будинок 9 (зараз там розташована дитяча молочна кухня) Прийом дільничних лікарів був в будинку по вул. Привокзальній. В 1952 році на цій вулиці, біля «дому викладачів» Шосткинського технікуму відкрилася перша в місті дитяча лікарня. Зараз ця будівля покинута і фактично саморуйнується. Як згадує Алла Іллівна Сіміна, лікар педіатр, що віддала 54 роки дитячій лікарні, приміщення було невеличке, розраховане на 75 ліжок, 25 з яких займало тубвідділення. Туберкульоз в ті роки нещадно косив дітей. Особливо багато хворих на цей недуг привозили зі Зноб_Новгородського району. Їх привозили голодних, виснажених часто непритомних. Алла Іллівна згадує що ці нещасні тільки відчувши запах їжі відкривали рота [3].
Калініченко А.П. за роботою
Міський дитячий тубсанаторій був розташований в той час в дерев'яному будинку,що не зберігся, на розі вулиць Короленко і Карла Маркса. Найважчими випадками були захворювання дітей на тубменінгіт – це небезпечна хвороба що вражає мозкові оболонки. На щастя в 50 роки вже існували препарати які дозволяли ефективно боротися з недугом.
Будівля колишньої дитячої консультації по вул. Короленко
Сіміна А.І. зав відділенням №2
Також на той час шосткінські діти часто хворіли запаленням легенів, шлунково-кишковими захворюваннями. Єдиним транспортним засобом при дитячій лікарні був службовий кінь – дільничні лікарі на гужовому транспорті мали змогу обслуговувати навіть такі віддалені райони міста як Локотки. В 1959 році всі кабінети дитячої поліклініки були розташовані при ЦРБ, по вулиці Щедріна. З листопада 1969 року дитяча поліклініка перейшла в нову будівлю по вул. Героїв Хасана.
З перших днів заснування дитячої лікарні працювали: 1) Марія Олександрівна Шепельска 2) Андрій Павлович Калініченко 3) Марина Павлівна Карпуля 4) Віра Андріївна Мороз 5) Юлія Митрофанівна Іващенко 6) Галина Іванівна Каменева 7) Ганна Опанасівна Лугова
Колектив дитячої поліклініки (1974 р)
Місто росло, росла кількість маленьких пацієнтів – виникла нагальна потреба в новій більш сучасній дитячій лікарні. Цю ідею подала і наполегливою працею допомогла втілити в життя головний лікар дитячої лікарні Царенко Зінаїда Олексіївна. Скільки листів було написано до керівництва, скільки разів підіймалося це важливе питання на партійних засіданнях.. В 1976 році було відкрито новий дитячий комплекс, який був розрахований на 160 терапевтичних ліжок. Нова лікарня мала декілька відділень. Відділення №1, на 60 ліжок, для дітей до двох років з соматичними захворюваннями.
Відділення №2 на 50 ліжок для дітей від двох до п'ятнадцяти років з захворюванням легеневої та серцево-судинної системи.
Відділення №3 на 50 ліжок для дітей від двох до п'ятнадцяти років з захворюванням шлунково-кишкового тракту і сечостатевої системи. Поліклінічне відділення було розраховано працювати з навантаженням 300 відвідувань щодня. Нова дитяча лікарня отримала все нове. починаючи від штор закінчуючи найсучаснішим на той час медичним обладнанням. Багато з того що було отримано тридцять років тому служить і до сьогодні.
Шарун А.В. завідуюча відділенням №1
Головним лікарем став Олександр Григорович Бойко. В 1979 році відкрилося інфекційне відділення на 40 дитячих ліжок.
Інфекційне відділення
В тому ж році завідуючим цим відділенням стає Олександра Іванівна Зеленська. Перші роки роботи відділення були важкими – велика інфекційна захворюваність в місті. Завдяки професійним якостям Олександри Іванівни,її доброму серцю і материнській увазі багато тяжкохворих маленьких шосткинців перемогли хворобу і залишилися живими. В 1991р та у 1995 році в місті був спалах дифтерії! Дві доби не виходила Зеленська з відділення. Коли з Києва та Харкова приїхали професори – не повірили, що в провінційній лікарні в такій складній ситуації не було допущено жодного летального випадку. В 1996 році – спалах дифтерії, захворіло 400 чоловік – і знову без жертв. О.І. Зеленській було присвоєно звання «Заслужений лікар України» [4].
Олександра Іванівна Зеленська
Йшов час ,змінювався світ ,змінювалося і місто... Змінювалися люди. Хтось з працівників лікарні вийшов на заслужений відпочинок,а хтось вже пішов з життя. Час не знає жалю. Але не в його силах зруйнувати і відправити в забуття ті традиції милосердя і відповідальності які закладені в колектив Шосткинської дитячої лікарні. Переживши кризові 90 лікарі і медпрацівники і зараз невтомно продовжують стояти на охороні здоров'я і життя дітей Шостки,а значить і її майбутнього.
Автор висловлює подяку адміністрації Шосткинської державної лікарні за надані матеріали, а також дякує особисто Сіміній А.І.
Посилання 1.Рабинков И.М. История медицины Шосткинщины (исторический очерк). – Шостка, 2004. 2.Столетие Шосткинского порохового завода (1771-1871). – СПб., 1871. 3.Доктор от бога//Советское Полесье. – 2007. – 7 декабря. 4. Врач от бога//Советское Полесье.- 2005. – 16 сентября.
Григор'ян М.В., молодший науковий співробітник Шосткинського краєзнавчого музею
|
Категорія: ІСТОРИЧНІ НАРИСИ | Додав: shostmus (05.07.2010)
|
|
|