«СВЕМА» – сторінки історії
Від "Малої кіноплівки" до Акціонерної компанії "Свема"
Розвиток Шостки у 20-му сторіччі тісно пов'язаний із створенням та розвитком флагмана вітчизняної хіміко-фотографічної промисловості, який пройшов трудовий шлях від експериментально-дослідного виробництва «Мала кіноплівка» до ВАТ Акціонерна компанія «СВЕМА». Основною продукцією цього підприємства, з 1929 р. до кінця минулого сторіччя, був широкий асортимент кіно-фотоматеріалів і магнітних носіїв інформації для професійного та аматорського кіно і фотографії, медицини, науки та техніки, культури та інших сфер діяльності людини. Тисячі кілометрів кіно- і фотоплівок та магнітних стрічок з логотипом "Свема" зберігають у архівних та музейних фондах історичну та культурну спадщину нашої країни.
1 вересня 1928 року було укладено договір з французькою фірмою «Люм'єр» про будівництво радянської кіноплівочної фабрики потужністю 50 млн. погонних метрів за рік. Згідно договору фірма зобов'язалася надати Радянському Союзу технічну допомогу в організації виробництва всіх видів кінофотоплівок (кіноплівки, авіаплівки, рентгенплівки та ін.). Фірма повинна була розробити проект фабрики, дати специфікацію всього необхідного нестандартного устаткування, а також за особливою угодою поставити необхідне устаткування. . Крім того, фірма повинна була навчити кадри радянських фахівців з виробництва кінофотоплівки.
А оскільки у той час основа плівки виготовлялася з нітроцелюлози, виробництво якої має багато спільного з бездимним порохом – і сировина, і ряд технологічних процесів, – то місцем спорудження кіноплівочної фабрики була обрана Шостка, місто в якому близько двох сторіч працював казенний пороховий завод.
Будівля "Малої кіноплівки" на території Шосткинського порохового заводу
Саме на цьому підприємстві, в кінці 1928 року, невелику одноповерхову цегляну будівлю почали переобладнувати і розширювати для створення експериментально-дослідного виробництва під назвою «Мала кіноплівка». Організатором нового виробництва став професор Олександр Миколайович Машкін – директор Шостенського хіміко-технологічного інституту і технічний директор заводу.
Олександр Миколайович Машкін
У березні 1929 року до Шостки прибуло французьке устаткування і два консультанти, які керували його монтажем на «Малій кіноплівці». Усі роботи проводилися місцевими монтажниками. Вже у вересні 1929 року устаткування було повністю змонтоване і дослідне виробництво підготовлене до пуску. Проте введення його в експлуатацію відкладалося з-за низької якості коллоксиліну, необхідного для виробництва основи кіноплівки, оскільки коллоксилін, що випускався пороховим заводом, не мав необхідної в'язкості. Проблему отримання коллоксиліну відповідної якості вирішив професор Олександр Миколайович Машкін, що особисто керував цією роботою. У результаті напруженої праці протягом двох місяців була одержана необхідна сировина.
Але, порушуючи умови договору, фірма «Люм'єр» не надала технічну документацію на технологію виробництва кіноплівок. Французькі консультанти всі роботи по складанню композицій проводили самі, не допускаючи місцевих фахівців. І тому шосткинські хіміки вимушені були експериментувати і самостійно розробляти технологію виготовлення кіноплівки. Велику роль в опануванні процесу виготовлення кіноплівки зіграла виробнича лабораторія, якою керував випускник Шосткинського хіміко-технологічного інституту Павло Васильович Козлов.
Доцент Шосткинського хімічного інституту Павло Васильович Козлов
Так, ще одним результатом виробничих екпериментів і досліджень з'явилася створена в Шостці монографія – (рукописний підручник об'ємом 292 сторінки, розмножений за допомогою світлокопіювальної техніки) «Технология фотокинопленки. Технология основы». Издание Шостенского Химического Института 1931г., підготовлена П. В. Козловим, який виробничу діяльність на «Малій кіноплівці» суміщав з викладанням як доцент у вказаному вище інституті.
 Перша сторінка підручника ШХІ "Технологія Фотокіноплівки" - 1931 р.
Одночасно з ухваленням рішення про будівництво фабрики киноплівки в Шостці і створенні дослідного виробництва «Малої кіноплівки» почалася також і підготовка кадрів.
Кафедра кіноплівки і пластичних мас була створена при Шостенському хімічному інституті у 1928 році. І вже на початку лютого 1931р. інститут випустив першу групу інженерів-технологів по виробництву фотокіноплівки. «Випускники: С.О.Верховец, В.І.Приходько, М.А.Ялишев, І.Г.Шаповалов, М.М.Дмитриев, І.В.Качанов, отримавши гарт на «Малой кіноплівці», - стали першими дипломованними інженерами-кіноплівочниками у СРСР.»
Перші в СРСР дипломовані інженери-кіноплівочники (ШХІ - 1931 рік), що працювали на "Малій кіноплівці"
Свідоцтво (диплом) Віталія Йосиповича Приходько про закінчення ШХІ у 1931 році
Загальна чисельність колективу «Малої кіноплівки» налічувала 130 чоловік. З кінця 1929 по вересень 1931 року тут було випущено близько трьох мільйонів погонних метрів позитивної плівки, - тобто вперше в СРСР здійснено промисловий випуск кіноплівки.
Завершення будівництва Шосткинської фабрики кіноплівки - вересень 1931 р.
Будівництво Шосткинської фабрики кіноплівки було віднесено до 518 ударних будівництв третього року першої п'ятирічки. Будівництво почалося в травні 1929 року, але незабаром виявився ряд непередбачених труднощів: запізнювалися будівельні креслення, зривалися терміни постачання будівельних матеріалів, не вистачало простих робітників і кваліфікованих, технічно грамотних ІТР. У вересні 1930 року директором фабрики, що будувалася, був призначений Віктор Фоміч Краут, який разом з секретарем партосередку Е.А. Авербахом та головою будкому Ф.Т. Булатниковим зміг у складних умовах організувати та згуртувати колектив, а також направити загальні зусилля на якнайшвидше завершення будівництва.
1 жовтня 1931 року о 4-тій годині дня відбувся мітинг трудящих Шостки, присвячений закінченню будівельно-монтажних робіт першої черги фабрики кіноплівки №6. А о 7 годині вечора фабричний гудок сповістив про введення в експлуатацію нового підприємства.
 Пуск обладнання Шосткинської фабрики кіноплівки - 1 жовтня 1931 р.
У 1934 році в Шостці на фабриці №6 був освоєний випуск плівки для звукозапису по інтенсивному методу – ЗИ, налагоджений випуск рентгенплівки (розроблена в 1933 році під керівництвом А.О.Кондахчана, переведеного на роботу до Шостки) і негативної плівки «панхром» (розроблена під керівництвом А.О.Кондахчана і Н.В.Макарова).
З тих пір шосткинським кіноплівочникам по праву належить роль першопроходців у хіміко-фотографічній промисловості нашої країни.
Бурхливе зростання і реконструкція Шосткинської і Переславської кіноплівочних фабрик дозволили за п'ять років значно перекрити їх проектну потужність. При проектному об'ємі випуску 80 млн. погонних метрів за рік у 1936 році об'єм випуску вітчизняних плівок піднявся до 115,161 млн. погонних метрів. Імпорт негативних кіноплівок складав всього 4,09% від власного виробництва негативної кіноплівки, а імпорт позитивної плівки - всього лише 1,07% від власного виробництва. У 1936 році радянська хіміко-фотографічна промисловість зайняла третє місце у світі з виробництва плівки. За п'ять років була створена незалежна від імпорту власна технічна база для вітчизняної кінематографії.
У 1937 році на екрани країни вийшов чорно-білий кінофільм «Великий гражданин», який вперше в СРСР був повністю знятий на вітчизняній кіноплівці СЧС-1(світлочутлива, радянська, тип-1). Це була нова, вироблена на Шосткинський фабриці панхроматична плівка, рівномірно чутлива до всього видимого спектру при півватному освітленні. Вона по всіх параметрах відповідала кращим зарубіжним зразкам.
Етикетка негативної кіноплівки СЧС-1 - 1938 рік.
У передвоєнні роки фабрика №6 випускала близько 30 видів кіноплівочної продукції. Був освоєний масовий випуск нових сортів негативної плівки СЧС-2, СЧС-4, які за фотографічними властивостями вже могли конкурувати з плівками кращих зарубіжних фірм, трохи поступаючись їм лише за фізико-механічними властивостями (схильність до електризації та менша механічна міцність). Ці плівки повністю забезпечували потреби вітчизняної кінематографії та широко використовувалися для зйомок всіма кіностудіями країни.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, основною продукцією фабрики стала аерофотоплівка. Прямо до Шостки прилітали літаки, щоб доставити на фронт тільки-но виготовлений фотоматеріал.
Але ворог наближався до Шостки. І 19 серпня 1941 року, у зв'язку з початком наступу німецьких військ від Стародуба на Новгород-Северській, на фабриці почався демонтаж устаткування. Евакуаційними роботами керували директор фабрики Д.В.Літмановіч та головний інженер Л.М.Богданов.
Устаткування фабрики трьома ешелонами було евакуйовано до Красноярська, де у важких умовах у недобудованій споруді Спортивного клубу, шосткинські кіноплівочники створили нове виробництво.
 Будівля спортивного клубу м. Красноярск, в якій було розміщено евакуювану з Шостки фабрику кіноплівки
Вже у середині 1942 року був освоєний випуск нового для колективу виду продукції – аерофотопаперу. А з вересня 1942 року фабрика у Красноярську почала випускати позитивну кіноплівку. Бойові кінозбірки друкувалися на красноярській кіноплівці у Новосибірську і виходили на екрани країни двічі на місяць.
У період тимчасової окупації міста Шостки фашисти перетворили територію фабрики кіноплівки на місце знищення людей. Тут були живцем спалені і розстріляні сотні радянських громадян. Вулицю, яка вела до фабрики, у ті часи шосткинці називали «шляхом смерті». Ті, кого везли нею, зазвичай назад не поверталися.
3 вересня 1943 року війська Центрального фронту форсували річку Сейм і звільнили більше 100 населених пунктів, у тому числі і Шостку. Страхітлива картина з'явилася погляду визволителів. Купи цеглини й оплавленого заліза. Фашисти розграбували фабрику, вивезли все, що мало цінність. Технологічне устаткування залишилося тільки у двох цехах. Серед руїн громадилися пошкоджені малаксери (змішувачі). На хаотичне переплетення металу було перетворене відливочне відділення цеху виготовлення основи.
Як встановлено комісією з розслідування лиходійств німецько-фашистських загарбників, матеріальний збиток, нанесений Шосткинській фабриці кіноплівки, склав близько 26 млн. Карбованців.
Після звільнення Шостки колектив приступив до відновлення з руїн і попелу зруйнованої фашистами фабрики.
У листопаді 1945 року в СРСР було ухвалене рішення про створення бази радянського кольорового кіно і загальне збільшення випуску кінофотоплівки. Потужність Шосткинськой фабрики кіноплівки була визначена в кількості 150 млн. метрів кіноплівки в рік, зокрема 10 млн. метрів кольорової плівки. Реконструкція виробничих потужностей основних і допоміжних цехів здійснювалася без зупинки виробництва, з поступовим нарощуванням потужностей. Загальна вартість реконструкції визначалася сумою – 145 млн. карбованців (майже така сума була виділена державою на відновлення ДніпроГЕСу).
У 1948 році був повністю освоєний серійний випуск нових кольорових позитивних кіноплівок, і кіностудії країни одержали перші 11,1 тис. метрів кольорової негативної кіноплівки. Освоєння прогресивних технологічних процесів дозволило колективу вже в 1949 році налагодити випуск 12 сортів кінофотоплівки і перевищити довоєнний рівень виробництва. З вересня 1949 року фабрика почала поставляти продукцію на експорт.
У 1951 році колектив фабрики перевищив заплановані реконструкцією рубежі. Шосткинська фабрика кіноплівки дала країні 166,9 млн. метрів кінофотоплівки, зокрема 18,4 млн. метрів кольорової.
Наприкінці 1954 року фабрикою були випущені перші в СРСР 3754 тис. метрів магнітної стрічки для звукозапису.
З 1955 року фабрика починає випускати кіноплівки на вогнебезпечній триацетатній основі.
У 1957 році був освоєний випуск чорно-білої та кольорової оборотних кіноплівок для аматорського кіно.
Розвиток широкоекранної і стереофонічної кінематографії вимагав від колективу фабрики створення нових сортів плівок і значного розширення науково-дослідних робіт, тому в 1956 році при фабриці знов був створений Шосткинський філіал Всесоюзного науково-дослідного кінофотоінституту (НДКФІ).
Наближення науково-дослідних робіт безпосередньо до виробництва і тісна співпраця фахівців фабрики кіноплівки і філіалу НДКФІ сприяла успішній розробці нових рецептур і технологій, широкого асортименту нових високочутливих чорно-білих кінофотоплівок, кольорових плівок з покращеною кольоропередачею, рентгенплівок підвищеної чутливості, магнітних порошків з високими електроакустичними властивостями, нових зразків лавсанових плівок, а також іншої продукції.
Пройшовши шлях від філіалу НДКФІ до ВАТ НДІМНІ(науково-дослідний інститут магнітних носіїв інформації), володіючи високим інтелектуальним потенціалом наукових співробітників і сучасним лабораторно-дослідницьким та технологічним устаткуванням, інститут вніс значний внесок у розвиток вітчизняної науки і техніки у сфері магнітних носіїв інформації та світлочутливих матеріалів. Серед його розробок, упроваджених у виробництво, магнітні стрічки для радіомовлення, відеострічки для професійного та аматорського відеозапису, магнітні стрічки для точного запису і гнучкі магнітні диски, спектрозональні аерофотоплівки, рентгенографічна плівка для дефектоскопії зварювальних швів, дифузійні матеріали, оптичні сенсибілізатори та ряд інших матеріалів спеціального призначення.
Для розробки нового технологічного устаткування і реконструкції окремих вузлів та агрегатів діючого устаткування на підприємстві було створене спеціальне конструкторське бюро, яке у 1968 році виділилося в самостійну організацію СКТБ Хімфотопрома, з власним виробництвом ДМЗ, для обслуговування всієї підгалузі. Дослідний механічний завод (ДМЗ) при СКТБ, був оснащений сучасним парком машинобудівного устаткування, що сприяло скороченню термінів створення і виготовлення в Шостці високотехнологічного і прогресивного устаткування. Продукція СКТБ з ДМЗ в свою чергу сприяла прискоренню науково-технічного прогресу на підприємствах підгалузі Хімфотопрома.
Нарощуючи виробничі потужності і збільшуючи об'єми випуску продукції, адміністрація фабрики кіноплівки постійно приділяла увагу і поліпшенню умов праці колективу, його культури і дозвілля. У цехах обладнювалися червоні куточки та кімнати відпочинку, а в місті для кіноплівочників будувалися житлові будинки та гуртожитки, профілакторій, спорткомплекс, басейн, дошкільні установи і загальноосвітні школи.
У 1952 році гостинно відкрив свої двері фабричний Будинок культури у 1960-і роки - дитячі клуби за місцем проживання: «Вогник-67», «Супутник-69», а трохи пізніше спортивно-технічний клуб «Салют». [5, 83; 115]
Великою популярністю у шосткинських хіміків користувалася художня самодіяльність. Багато з них, у вільний від роботи час, займалися в різних творчих колективах Будинку культури. І цілком природно, що в місті, яке виробляє кіноплівку, багато кіноплівочників і їх дітей захоплено присвячували своє дозвілля фотографії і аматорському кіно.
І тоому зовсім закономірно виникнення на фабриці кіноплівки аматорської кіностудії, яка була організована у середині 50-х років групою ентузіастів, що працювали у кінолабораторії ВТК в історичній для підприємства будівлі №1, з якої починалася фабрика кіноплівки. Виконуючи свої виробничі завдання, вони проводили практичні випробування (кінозйомки) чорно-білих та кольорових кінофотоплівок фабрики №3.
 Зйомки жовтневої демонстрації у м. Шостка кіноаматорами фабрики - 7 листопада 1957 р.
На одному з таких переглядів був присутнім й новий директор фабричного Будинку культури їм. Жданова Віктор Плаксій. Він зацікавився стихійно виниклою на виробничій ділянці підприємства кіностудією і запропонував ентузіастам офіційно оформити кіностудію, як самодіяльний творчий колектив. Для кіностудії були виділені дві кімнати на 3-му поверсі Будинки культури і одиниця керівника аматорської кіностудії у штатному розкладі.
У 1959 році, на Першому всеукраїнському огляді аматорського кіно, кіножурнал «Наші будні» (чорно-білий 35-мм з суміщеною фонограмою) кіностудії Будинку культури ім. Жданова фабрики кіноплівки № 3 – був визнаний кращим і нагороджений Дипломом.
Організація кіностудії на Шосткинській фабриці кіноплівки стала прикладом для створення інших аматорських кіностудій в організаціях і підприємствах міста й області.
За підтримкою адміністрації і профспілкового комітету підприємства, кіностудія фабрики кіноплівки – відома пізніше як кіностудія «Свема-фільм» - була облаштована всім необхідним професійним кінотехнологічним устаткуванням. Усе це дозволяло зняти, озвучити, змонтувати і віддрукувати у цеху масового друку підприємства позитивну 35мм фільмокопію з суміщеною оптичною фонограмою.
 Зйомки аматорського ігрового фільму студійцями фабрики у с. Гамаліївка - початок 1960х рр.
І завдяки цій унікальній можливості у Шостці знято декілька десятків документальних, науково-популярних, рекламних та ігрових кінофільмів. А також багато кілометрів місцевої кінохроніки. Фільми шосткинської кіностудії демонструвалися замість кіножурналів перед кіносеансами в міському кінотеатрі «Родина» і Будинку культури ім. Жданова. Вони неодноразово одержували високу оцінку і дипломи обласних та республіканських оглядів та конкурсів.
Докладніше про аматорську кіностудію "Свема-Фільм" читайте у статті
"Аматорська кіностудія "Свема-фільм".
Залучала дітей до кіномистецтва і дитяча аматорська кіностудія «Промінь» дитячого клубу «Вогник – 67», яким керував інженер виробничого об'єднання «Свема» В’ячеслав Олексійович Медведков. Він сам сконструював і зробив апаратуру для синхронного запису звуку при зйомках аматорських фільмів. Кіностудія «Промінь» - стала першою в країні дитячою аматорською кіностудією, яка проводила синхронний запис звуку під час проведення кінозйомок.
Заняття у кіностудії "Промінь" дитячого клубу "Вогник-67" під керівництвом В.О. Медведкова
У дитячій фотостудії «Гострозоре око» під керівництвом інженера цеху контролю кінофотоматеріалів ПО «Свема» Юрія Івановича Харченка, діти, освоюючи мистецтво чорно-білої фотографії, займалися також науковими дослідженнями властивостей фотоплівок. Їх робота відзначена двома дипломами і преміями Всесоюзного хімічного товариства імені Менделєєва. [3, 60 – 61]
Підприємство постійно допомагало устаткуванням і забезпечувало всіма необхідними кінофотоматеріалами і хімічними реактивами фотолабораторії міського Палацу піонерів, дитячих клубів за місцем проживання, загальноосвітніх шкіл, базового ПТУ №13 та Шосткинського хіміко-технологічного технікуму.
У 1970-і роки Шосткинський хімічний комбінат спільно з редакцією журналу «Радянське Фото», оголошує і проводить всесоюзні фотоконкурси «Свема-71», «Свема-72», «Свема-74», за наслідками яких в Будинку культури ім. Жданова були проведені фотовиставки. У цих фотоконкурсах активну участь брали також і шосткинські фотографи.
Також у 1970-і роки, виконуючи Комплексну програму соціалістичної економічної інтеграції, колектив Шосткинського хімічного комбінату, очолюваний у той час Юрієм Миколайовичем Козловим, встанавлює і розвиває міцні виробничо-економічні контакти і дружні зв'язки із спорідненими фотохімічними підприємствами у НДР, Чехословаччині, Угорщині, Болгарії, Польщі. Особливо тісна співпраця встановилася з колективом фотохімічного комбінату «ОРВО» в місті Вольфене (НДР). Ці зв'язки ще більш зміцнилися з організацією міжнародної економічної асоціації «Ассофото» в 1973 році. У рамках міжнародної співпраці у 1975 році відбувся перший міжнародний фотоконкурс «Свема – ORWO», подальший розвиток якого з 1976 року – міжнародний фотоконкурс «Ассофото».
 Міжнародна фотовиставка "Свема-ORWO-75" у виставковій залі будинку культури ім. Жданова ВО "Свема"
Усе це було цілком природним і можливим у нашому місті завдяки флагману вітчизняної хіміко-фотографічної промисловості. А також чотирьом поколінням шосткинських кіноплівочників, які під керівництвом висококваліфікованих професіоналів і ентузіастів А. М. Машкіна і П.В. Козлова, В.Ф. Краута і Д.В. Літмановіча, І.Д. Головатенко і Л.М. Богданова, М.І. Мумжієва і Ю.Н. Козлова, В.К. Кисліцина і Ю.О. Бурєєва які внесли значний внесок у розвиток галузі хіміко-фотографічної промисловості. Впродовж декількох десятиліть вони постійно удосконалювали і розширювали виробничі потужності свого підприємства, покращували і збільшували асортимент вітчизняних кінофотоматеріалів і магнітних стрічок, будували і упорядковували наше місто.
Експериментально-дослідне виробництво в одній з будівель шосткинского порохового заводу «Мала кіноплівка» (1928-1931р.р.).
Фабрика кіноплівки № 6 (з 1 жовтня 1931 р.).
Фабрика кіноплівки № 3 (з грудня 1943 р.).
Шосткинський хімзавод (з жовтня 1959 р.).
У 1965 р. - зареєстрована торгівельна марка і товарний знак «Свема»
Шосткинській хімічний комбінат (з грудня 1970 р.).
У 1971 р. - комбінат нагороджений орденом "Жовтневої Революції".
Вручення ордену "Жовтневої Революції" шосткинському хімкомбінату - 23 березня 1971 р.
Орден Жовтневої Революції
Виробниче об'єднання «Свема» (з червня 1975 р.).
ВАТ «АК «Свема» (з листопада 2001 р.) - такі етапи зростання і великого шляху цього підприємства.
У 1931 році всі основні цехи, механічна майстерня, холодильна установка і управління фабрики розміщувалися в одному корпусі (будівля № 1) і лише для електропідстанції, насосної станції, складу сировини і сховища розчинників, а також пожежної охорони і прохідної були побудовані окремі будівлі. А у період розквіту, у 1980-і роки, численні виробництва і цехи «Свеми» займали більше 400 будівель та споруд. У цехах було встановлено більше 11 тис. одиниць різного устаткування. Близько 40 тис. приладів допомагали здійснювати суворий контроль виготовлення продукції на всіх етапах виробництва.
Шосткинське ордена Жовтневої Революції виробниче об'єднання «Свема» імені 50-річчя СРСР було одним з найбільших підприємств хіміко-фотографічної промисловості в Європі. Воно випускало понад 300 найменувань кінофотоматеріалів, більше 100 видів магнітних стрічок, а також іншої продукції.
Це:
- професійні та аматорські кіно- та фотоплівки;
- радіографічні плівки для медицини та технічного контролю зварювальних швів магістральних трубопроводів, відповідальних деталей в машинобудуванні, вузлів та конструкцій у атомній енергетиці;
- аерокосмічні фотоплівки та плівки для мікрофільмування;
- магнітні стрічки для аудіо- та відеозапису, обчислювальної техніки, а також точного магнітного запису;
- широкий спектр кліючих стрічок спеціального призначення та клійові плівки ВК;
- широкий асортимент фотополімерів, поліграфічних плівкових матеріалів, фарб для поліграфії та побутового призначення;
- композиційні гідро-, тепло- і електроізолюючі матеріали, світлоповертаючі плівки та тканини;
- харчовий та технічний желатин, кормовий та добривний преципітати, кальцинована сода, ХЧ соляна кислота.
Торговельна марка "Свема" була тоді добре відома у всіх куточках СРСР та за його межами. Продукція підприємства користувалася стійким попитом серед багатомільйонного населенням країни та майже у всіх галузях народного господарства.
 Автоматизована лінія пакування кольорових фотоплівок "Рольфільм" - цех №7 ВО "Свема"
Але сьогодні із сумом доводиться визнавати, що часи колишньої слави «Свеми» - вже у минулому. Традиційні аматорське кіно та фотографія на вітчизняних світлочутливих плівках спочатку поступилися місцем відеозапису та кольоровим фотоплівкам зарубіжних фірм з їх обробкою та друком у сервісних фотоцентрах. А тепер вже й їм на зміну прийшли цифрові фото- та відеозапис.
Класична чорно-біла фотоплівка, яку ще 10-15 років тому будь-який школяр міг самостійно зняти, проявити і надрукувати з неї фотографії – дешева (ціна 1 шт. в касеті – 55 копійок) і легко доступна широким масам вітчизняних споживачів – «Свемою» вже випускатися не буде. Тоді як зарубіжні чорно-білі фотоплівки сьогодні коштують дорожче кольорових, і , як і раніше, високо цінуються професіоналами та фотохудожниками, тому що мають особливу виразність у художній творчості.
Сьогодні, на жаль, традиційні «свемовські» кіно- та фотоплівки, а також призначену для їх використання кіно-фототехніку: знімальну, освітлювальну, проявочну, монтажну та проекційну – слід вже розцінювати як експонати культурно- історичної спадщини нашого міста, що внесло значний внесок у розвиток хіміко-фотографічної промисловості, кінематографа і фотографії всієї країни.
І тому, 2-го лютого 2006 року, в структурі Шосткинського державного краєзнавчого музею створений відділ кінофототехніки, до складу якого входять:
- фонди колишнього «Музею Трудової Слави ВО «Свема»,
- кінофонд та обладнання аматорської кіностудії «Свема-фільм»,
- колекції кінофото- знімальної і проекційної техніки, допоміжного обладнання та устаткування;
- колекції натурних зразків кінофотоматеріалів і магнітних стрічок та їх пакування,
- колекція обладнання для аудіо- та відеозапису;
- бібліотека наукової, технічної, довідкової та науково-популярної літератури за вище вказаною тематикою.
Підготував:
н.с. відділу кінофототехніки
ШКМ М.Г. Кокшайкін
|
Новини
