А.М. Миклашевський
Унікальними за своїм сакральним значенням, історичною цінністю та художньому виконанню є фрагменти фарфорового іконостасу виробництва Волокитинської фарфорової фабрики А.М. Миклашевського, що зберігаються у фондах Шосткинського державного краєзнавчого музею.
Назва «іконостас» походить від складових «ікона» (eikon – грец.) – зображення, образ та statis (грец.) – місце стояння, тобто перегородка з іконами, яка відділяє алтар від іншої частини храму. Ікони в іконостасі, зазвичай, розташовуються у декілька рядів. Причому, розташування ікон чітко визначено. Іконостас у сукупності ікон демонструє ідею Вселенської Церкви.
Фарфорові іконостаси, виготовлені на Волокитинській фабриці, є унікальним явищем християнського православного релігійного культу, подібного якому у західній католицькій традиції нічого не було. Але, сама ідея створення такої монументальної архітектурної споруди була запозичена А.М. Миклашевським, скоріше за все, із розробок французьких «дизайнерів» інтер’єрів, а також у створювачів оригінальних фарфорових виробів XVIII століття на Віденській мануфактурі, які працювали для Версалю та інших палацових комплексів. Це припущення підтверджується тим, що перші фарфорові ансамблі іконостасів Миклашевського проектувались, як малі архітектурні форми, які доповнювались колонами, консолями, люстрами, панікадилами, ставниками, свічниками, фрагменти яких зберігаються і у нашому музеї.
За авторитетною думкою кандидата мистецтвознавства, наукового співробітника Київського НДІ ім. М.Т. Рильського Школьної О.В., яка у січні 2009 р. обстежила колекцію фрагментів фарфорового іконостасу А.М. Миклашевського у фондах ШДКМ, колекція складається з фрагментів однієї з домашніх церков маєтку дочки А.М. Миклашевського – Марії, у заміжжі Скоропадської, матері останнього українського гетьмана Павла Скоропадського.
Саме різнобарвність у розписі фрагментів іконостасу та оригінальність відлитих рокайлевих форм підтверджують припущення про те, що саме наша колекція підходить під опис тих іконостасів, які характеризуються зайвою чуттєвістю та відсутністю релігійного аскетизму, що викликало неоднозначне ставлення побожних мирян (фрагмент рокайль з фігурною частиною жіночого торсу у декольтованій сукні з відтвореним азіатським малюнком тканини).
Унікальним підтвердженням припущення про те, що частини фарфорового іконостасу кріпилися до дерев’яної основи є фрагмент декоративного завершення іконостасу у вигляді золотого сонячного проміння, прикріплений цвяхами до вирізаної з дерева основи, що відтворює форму променів:
Також цікаво те, що частини іконостасу є пустотілими в середині і на звороті деяких з них є монограма виробника «M» як на цьому завершенні медальйона:
Способи декорування фрагментів також вражають своїм розмаїттям. Тут бачимо і використання у розписі густого кобальту на фрагментах обрамлення ікони та на частині фриза, яким розділявся іконостас на яруси:
На рокайлевих частинах іконостасу (завитках) використані малинова керамічна фарба та позолота:
Два масивних фрагмента однієї капітелі, яка завершувала масивну напівколону щедро розписані густими золотими мазками під манер Севру:
Цей же стиль розпису використав і на фрагментах валют та окантів (завитків), але з нанесенням криття яскраво-жовтого кольору. Частини ставника розписані різнобарвно ручним розписом:
Медальйон, який був розташований в середині рокайля, а також фрагмент рами (відлиті форми) розписані тонким під глазурним розписом бутоньєрками квітів з використанням різних кольорів та їх відтінків.
На майже вцілілому панікадилі,
на консолі,
а також на фрагменті люстри-кабашони бачимо майже всю веселкову палітру фарб:
Єдиним сніжно-білим предметом нашої колекції, якого не торкнувся пензель маляра, є частина ставника (великого свічника, який встановлювався на долівку):
На деяких фрагментах нашої колекції застосоване ажурне прорізування:
Дуже цікавим є поєднання густого кобальту з золоченням на завитках оканту у вигляді серця:
Колекція фрагментів іконостасу однієї з домашніх маєткових церков родини Миклашевських-Скоропадстких, що зберігається у фондах ШДКМ знаходиться у доброму стані завдяки тому, що матеріал, а це – високоякісний фарфор, з якого вони виготовлені не підвладний часу: він не сиріє, не пліснявіє, не розбухає та не гниє. Також не потьмяніли різнокольорові фарби, якими були розписані ці фрагменти майже півтора століття тому. Все це додає нашій колекції виняткового значення та унікальності, як визначній матеріальній пам’ятці сакрального мистецтва, а також одночасно частині історії декоративного та образотворчого мистецтва найвищого рівня.
Т.М. Крупеня,
зав. відділом обліку та збереження фондів ШКМ
| 
Новини
